Щовесни в очікуванні високої води з Білорусі на дніпровських водосховищах скидають воду (виглядає не те, наче й справді власники “хатинок” понад Дніпром проплачують ту акцію). Цьогоріч такого надзвичайного оголення річкового дна не було, як минулого року (про що я писав у своїй “Прогулянці по дну”), але вже звична поява пеньків понад водним плесом (залишків затопленого розливом Кременчуцького водосховища лісу), довгі піщані коси, “рвана” берегова лінія, гори іржавого непотребу, який зазвичай приховує вода… Ще подекуди лишається крига і окремі любителі зимової риболовлі тим користаються. Тішить лиш думка, що рівень води впав настільки, що необережний рибалка, провалившись крізь нестійку кригу не втипиться, а лиш скупається у холодній воді. А далі просто фоторепортаж з весняного Дніпра
