Confoederatio Helvetica. Як вирішується проблема сміття в Швейцарії

On 21.02.2011 by admin

Чистота міських вулиць, паркових алейок, озерних набережних чи гірських стежок кидається у вічі, звиклому до бруду українських міст туристу, що приїжджає до Швейцарії…
Щоранку, встаючи на світанку в маленькому курортному містечку Бруннен, виходячи на порожню набережну Фірвальдштетського озера, я зустрічав його – працівника комунальної служби міста на помаранчевому позашляховику “Тойота”. Він один прибирає все місто. Хоча, власне, роботи у нього не багато – забрати сміття з урн, поздувати камінчики з гумового покриття дитячого майданчика…

Далі чесно потягнутий та перекладений мною текст з nnm.ru, фото та коментарі до них – мої



Той самий “сміттєвоз” Тойота на вулицях Бруннена

Зазвичай туристи, які побували в Швейцарії, захоплюються чистотою міст і сіл країни, але рідко цікавляться, яким чином цього досягають.
Система сортування сміття, що практикується вже в багатьох країнах світу, в Швейцарії доведена абсолютно до крайності. Майже до абсурду. Сортують все, що піддається сортуванню.
Ця система не знає винятків – всі зобов’язані розкладати сміття по різних контейнерах. Це повна демократія, де беруть участь всі. І це повна відсутність демократії, де нічиї заперечення і дискусії не приймаються: не згоден – плати штраф. Подібний підхід до утилізації сміття можливий тільки в Конфедерації Гельветіке. Такий менталітет. Всім подобається жити чисто.

Факт, що ти багатий, не підносить тебе над законом. Нерідко можна побачити громадян, що висаджуються з Порше і без комплексу неповноцінності вивантажують порожні пляшки в пункт здачі тари. Пригадую свою екскурсію по Базелю. Гід розповідав, що базельці дуже скромні і що навіть найбагатша мешканка завжди здає і сортує пляшки за кольором.
Швейцарія лідирує в світі за кількістю пляшок, що здаються – більше 90% тари повертається на заводи по вторинній переробці скла. Програма з прийому та переробки використаного скла почалася в 1972 році і до цих пір успішно реалізується.

Тільки при поверненні деяких пивних пляшок в магазин, можна отримати назад свою заставу. В інших випадках, ті, хто здають пляшки, нічого за це не отримують. Але при цьому ще повинні зняти кришки і розсортувати пляшки і банки в залежності від кольору скла. Біле, коричневе, зелене – окремо.
Папір переробляється окремо від картону (переробка картону коштує дорожче), тому від громадян вимагають здавати одне окремо від іншого. Майже третина друкованої продукції, виробленої в країні, повертається в пункти прийому вторсировини.

Нікому в голову не прийде викидати у сміття використані батарейки. Державна інформаційна кампанія вже промила мізки про небажаність потрапляння реагентів, що містяться в батареях, в навколишнє середовище. Тому, 60% усіх продаваних у Швейцарії батарейок здаються назад і не викидаються в сміттєве відро.
Коротше кажучи, окремо здаються РЕТ-пляшки, окремо – старі електричні прилади і домашня техніка, окремо – будівельне сміття, окремо – лампи денного світла, окремо – консервні банки (ті що їх здають, зобов’язані самостійно спресувати жерсть з допомогою магнітного преса), окремо – трупи тварин (за це треба платити, але закопувати їх забороняється), окремо – залишки олії, окремо – залишки машинної оливи (замінювати оливу у власному автомобілі категорично заборонено – це за вас зроблять на техстанції за 50 франків). Від одного тільки списку робиться нудно.

Можна цього і не робити, а викидати все у відро для сміття, скажете ви. Можна. Але тоді доведеться розоритися на податок, який стягується з кожного кілограма відходів. На кожен сміттєвий кульок наклеюється марка, що свідчить про сплату податку. Викинути п’ять кілограм сміття коштує 2-3 франка (ціна варіюється в залежності від кантону). Тому, більшість місцевих жителів несе все що можна в пункти з прийому вторсировини, де віддати старий комп’ютер або стару дитячу коляску нічого не варто.

Існує навіть перебільшений приклад, про те як правильно викинути використаний чайний пакетик: етикетку – до картону, сам пакетик – до старого паперу, заварку – в компост, скріпку – до використаного металу, а ниточку – в маркований сміттєвий кульок. Можна було б сказати, що це жарт …. Але не у Швейцарії.

Були і є умільці, які намагаються позбутися відходів, не наклеюючи марку. Але і на таких знайшлася управа – сміттєва поліція. Фахівці за допомогою сучасних технологій аналізують сміття, залишене не в тому місці або без оплати податку – знаходять порушника (це не прикол) і штрафують його / її. Штрафи високі. “Нова Цюріхська газета” писала про випадок, коли людина по дорозі на роботу, просто викинула з вікна автомобіля побутове сміття у паперових мішках. Поліція знайшла його.

Порушника судили і наклали штраф: 6000 франків за утилізацію сміття та очищення траси, 3000 франків за порушення закону і 530 франків судових витрат. Разом, 9530 франків за витівку! Це дуже жорстоке покарання за швейцарськими мірками, оскільки кожен з любов’ю вважає кожен раппен. Такий менталітет.


Веве. Прибиральна машина на набережній Женевського озера

У 80-ті роки, коли маркування сміття було введено тільки на південному сході країни, стало поширюватися явище так званого сміттєвого туризму. На вихідні люди брали свої сім’ї, забивали багажники відходами, що накопичилися за тиждень, і їхали в іншу частину країни на пікнік. І по країні подорожували, і сміття безкоштовно викидали. Тільки в Цюріх звозилося понад 3000 тонн “нелегальних” кульків з відходами в день. Тому, всім кантонам і громадам довелося ввести мито на сміття.

Ще в 80-ті роки ХХ століття екологічна ситуація в Швейцарії була катастрофічною – всі річки та озера забруднені фосфатами та нітратами, земля – важкими металами, біорізноманіття стрімко зменшувалася, а зростаюче суспільство споживання виробляло величезну кількість сміття. Дуже скоро жителі стали задихатися від власного сміття, виробничих і сільськогосподарських забруднень. На такій маленькій території не було великих площ, щоб можна було скинути відходи і забути про них.

Тоді-то й постало питання вироблення нової екологічної політики, яку стали з педантизмом втілювати. На це пішло два десятиліття, але результат перевершив всі очікування. Швейцарія зараз – одна з самих екологічно чистих країн світу, з розвиненим громадським транспортом та чистим гірським повітрям. З будь-якого озера і, природно, з-під крана можна спокійно пити воду.
У чому причина такого успіху? Причина в тому, що держава – це вони. Швейцарці доручили собі прибрати власну країну, і досягли успіху. Останнє було лише справою часу.


І лише в Женеві, наприкінці нашої мандрівки цією країною, ми побачили такий от безлад…

До речі, швейцарські заводи з переробки промислових та побутових відходів готові надати допомогу Італії в подоланні «сміттєвої кризи».

Попередні переговори про це вже ведуться з італійською стороною через посередників, «і в разі їх успішного завершення залишиться тільки заручитися підтримкою кантональних і федеральних властей Швейцарії», повідомив президент швейцарської Асоціації підприємств з переробки відходів (АСЕД) П’єр Амманн. На його думку, перші партії сміття можуть надійти до Швейцарії для утилізації вже на початку лютого.

Ця пропозиція продиктовано аж ніяк не альтруїстичними міркуваннями. Сьогодні потужності 29 швейцарських заводів з переробки сміття використовуються тільки на 70%. Середня вартість переробки 1 тонни відходів становить 250 франків ($ 215), і переробка 110 тис. тонн сміття, вивезеного з Італії, принесе власникам підприємств 27 млн. франків ($ 23,3 млн.).

Нині, за даними АСЕД, кожен десятий контейнер зі сміттям, призначений для утилізації, надходить до Швейцарії з-за кордону. У минулому році місцеві підприємства переробили 3,5 млн. тонн сміття, у тому числі 420 тис. тонн з-за кордону, 80% «імпорту» склали відходи з Німеччини, уточнює ІТАР-ТАРС. «Але з урахуванням того, що у ФРН ведеться активне будівництво переробних заводів, ми повинні думати про перспективи використання наявних у нас потужностей. У цьому сенсі нинішня ситуація в Італії хоч і не вирішує для нас проблеми в довгостроковому розгляді, проте представляє певний економічний інтерес », – зазначає Амманн.

Попередні публікації цієї серії:

Confoederatio Helvetica. Передмова
Confoederatio Helvetica. Ведмежий кут. – Частина 1. Середмістя

  • http://sashykn.livejournal.com/ Sashyk

    Сергію, в останньому “блоку” абзаців повторюється частина передостаннього.

    • Анонімний

      о, дякую! Вже пофіксив

  • http://zamkovyi.livejournal.com/ zamkovyi

    Молодці швейцарці!
    Олена в нас теж все любить сортувати: пластик, папір, скло.

    • Анонімний

      Молодець Оленка! (не забудь їй це передати ;) )
      От тільки що вона з тим відсортованим робить?

      З.І. Ну чому ж зразу імперіаліст :) Просто в глобальному масштабі Земля – моя Батьківщина :)
      а якщо серьозно, я маю рубрику “Поза Україною” ;)
      а якщо ще серьозніше, хочеться такий досвід переймати для доріг, вулиць, парків, лісів тощо України