Після надзвичай сніжної зими нас лякали високою водою та повінню наприкінці березня-початку квітня. Сніг зійшов тихо. Як і завше о цій порі рівень найбільшого водосховища України – Кременчуцького – впав, відкривши чисельні острови та мілини, пеньки колись затопленого лісу…
Сьогодні прогуляємося частинкою дна в районі Черкас. Фотографовано минулого тижня, лід вже практично зійшов, рівень води поки що не піднявся.
Щовесни вода відступає, нині більше ніж на 100 м. Зазвичай цей пірс майже повністю вкриває вода
На оголеному дні лишається маса водоростей, розвіюючи навкруги стійкий і міцний запах
і каміння, усіяне мушлями:
та різнобарв’я піску та глини, які устилають нинішнє дніпровське дно. Відтінки настільки вражаючі, що не сфотографувати було би шкода:
 |
 |
 |
 |
І так відбувається щовесни. Фото 4 роки тому:
За чисельними мілинами видно старе русло Дніпра і той простір, який було затоплено авантюрою з будівництва Кременчуцької ГЕС (було затоплено 211 сіл та 1 місто з чисельністю населення понад 133 тисячі осіб та плодородні землі площею близько 2 тис.кв.км)
 |
 |
 |
 |
клікабельна панорамка:
