шафрани на схилах Климової
Продовження розповіді про травневий похід Полониною Красною. Початок (день 1) можна прочитати тут
Оскільки з другого дня походу назбиралося чимало фото, вирішив розбити “день 2” на дві частини.
Отже – частина 1 дня 2-го карпатського походу Полониною Красною.
вид на долину Брустурянки на світанку
Прокинувся я, як завше то роблю в горах, рано. Ще не було і шостої. Хлопці ще спали, було вітряно і зимно, одначе мене тягнуло вгору на гребінь хребта, адже по той бік – з боку Лопухова та Усть-Чорної мало вставати сонце…
Попередній день з його скаженими хмарами та дощем обіцяв незабутній світанок та океан хмар під ногами.
Вже близько 6-ї я був нагорі. Нажаль мене чекало розчарування. Небо на сході було затягнуте важкими і низькими свинцевими хмарами. Лише один промінь продирався крізь ту пелену, і підсвічував як прожектор гірські схили в районі Брустур…
Я добряче замерз, коли згодом пощастило і нашим схилам, раз у разі сонце осяювало і їх, тоді я встигав зазнимкувіати щось на кшталт цього:
наш майбутній шлях на Климову
чи цього маленького озерця прямо на хребті:
озерце на хребті
Про фотографування чарівного світанку вже не йшлося, позаяк сонце встигло виповзти занадто високо.
А по інший бік (у західному напрямі) розігрувалася справжня небесна феєрія:
карпатське небо
Але і зі сходу пейзажі були не гірші. Сонце гралося в хованки, видаючи себе лише довгими і густими променями, що спадали на долини Брустурянки та Мокрянки, осяюючи глухе село Лопухове своїми ніжними променями…
 |
 |
 |
 |
Згадався Андрухович, який писав про ці краї таке:
“Я розумію, чому Німецьку Мокру вони переіменували на Комсомольськ. Але звідки взялася ідея перейменувати Брустури в Лопухово? Бо справжня назва Лопухова – Брустури.
Румунською мовою brustur – це symphytum cordatum, себто живокіст серцевидний, багаторічна трав’яниста рослина родини шорстколистих. Це аж ніяк не те саме, що brusturе – arctium lappa L, себто лопух великий, дрорічна трав’яниста рослина родини складноцвітих. Люди, які 1947 року вирішили перейменувати Брустури на Лопухово, цієї різниці, вочевидь, не зауважували і до уточнень, що саме мається на увазі за назвою села – brustur чи brusturе, живокіст чи лопух, не вдавалися. Для них будь-яка наділена великими листками трав’яниста рослина була лопухом. Вони переклали румунську назву села своєю радянською мовою, нітрохи не сумніваючись у тому, що переклали її точно. При цьому тутешня річка так і залишилася Брустурянкою, не ставши Лопушанкою. Дивно, але вони взагалі ніколи не перейменовували річок.”
Між тим вже була майже восьма ранку. Мої супутники вже вставали
місце нашої першої ночівлі
Однак ранкові збори та сніданок затягнулися, то ж вийшли ми як в тій карпатській приказці: “коли не вставай, вийдеш всеодно об 11-й”. Вийшли щоправда трохи раніше
початок підйому
Похід починався весело, світило сонце, дув сильний бічний вітер, ми йшли назустріч пригодам, раз у раз зупиняючись, щоби зфотографувати черговий шедевр :)…
 |
 |
на марші
А пейзажі навколо були просто надзвичайними:
вид з передвершини Климової на долину Мокрянки та Брустурянки
схили передвершин Климової
Ми піднімалися все вище, все частіше траплялися сніжники, все холодніше, вітряніше і похмуріше ставало. Масив Климової виявився до холєри високим і несподівано довгим
на хребті
Сонце все ж іноді продиралося крізь хмари, кидаючи шматки світла на довколишні красоти
довколишні пейзажі
А Климовій все не було кінця:
Климова
Але за годину ходи нарешті і вершина – г.Климова, 1492 м.н.р.м. З неї відкриваються види на ключові вершини регіону:
масив Стримби та Пішконя з Климової
Ще за півгодини кінцева вершина масиву Климової – Прислоп. Тут теж велика поляна крокусів, шкода, сонце заховалося, здається на сьогодні вже остаточно…
Але бентежить не це…
Ми прозріли, оскільки тільки з Прислопа побачили шлях, який нам належить сьогодні пройти… Красна виявилася ще тією зміючкою – хребет вигинався одразу у двох площинах, він петляв вліво-вправо і вгору-вниз. Вдалині в шапках снігів виднілися ключові вершини – Гропа, Ружа, Сигланський… Топазу з характерною ознакою – високою вежею – навіть не видно. А прямо перед нами – глибока сідловина, в яку нам доведеться спускатися, скидаючи щойно набрану висоту…
крокуси на схилах Климової. Вид на Гропу, Ружу та Сигланський
 |
 |
вниз з Климової
“Букова долина” – глибока сідловина між Климовою та Гропою опускається нижче верхньої межі лісу. Простіше кажучи – заводить у буковий ліс.
сідловина між Климовою та Гропою
Тут нас таки наздоганяє негода. Чорна хмара суне просто на нас…
“Букова долина”. Насувається негода
на перемичці
Ми ховаємося у маленькій трохи дірявій колибі, що стоїть при дорозі. Слідом за важкими першими краплями дощу йде справжній сніг…
 |
 |
привал на перемичці
На диво опади швидко минають, то ж пообідавши ми знову виходимо на маршрут. Нам ще йти і йти, а вже майже друга.
на Гропу
з підйому на Гропу. В тлі – Стримба
і на завершення декілька клікабельних панорам:
вид з хребта над місцем першої ночівлі на захід
масив Климової
маршрут:
Подивитися маршрут початку 2-го дня на мапі більшого розміру
(Далі буде)
День 1. День Перемоги, німці і «Долина» крокусів
День 2 (продовження). Марш-кидок