Борисоглібський собор та Колегіум
Те що Чернігів є одним з найстаріших міст України (поряд з Балаклавою чи Києвом), заперечень не викликає. Більше того, як і у випадку з Києвом, його поважний вік (офіційно – то 1300 років) може бути значно заниженим. Згадати би хоча місто Сірим з Птолемеївської мапи. Розмістив його стародавній вчений саме на місці нинішнього Чернігова.
 |
 |
| Троїцький собор | Катерининська церква |
Певно як і будь-яке стародавнє місто Чернігів містить в своїй історії більше загадок, аніж відомих фактів. Невідомо ким він заснований і кому зобов’язаний своєю назвою.
центр міста Червона площа
Екскурсоводи розказують про князя Чорного, начебто похованого у старовинному кургані, іменованим Чорною могилою, що знаходиться в майже сучасному центрі міста. Історики спростовують цю легенду, посилаючись на дані археологічних досліджень захоронення (за знайденими візантійськими монетами, датованими Х століттям, коли вже Чернігів був відомим).
 |
 |
| вид з Болдиних гір | обласний театр |
 |
 |
| будинок в центрі | обласна державна адміністрація |
Я звичайно не історик, але керуючись логікою можу сказати одне – ці факти зовсім не спростовують легенду про назву, а лише свідчать, що в Чорній могилі поховано не засновника міста. Є й інші версії походження назви. Наприклад Чорний гай, що оточував дерев’яні стіни старого городища, чи якийсь добродій на ймення Чернега…
на валах Дитинця
Кручі Болдиних гір зі стрункими дзвіницями соборів і виблискуючим на сонці золотом куполів відкриваються у всій своїй красі ще з протилежного берега Десни при в’їзді з боку Києва. Міст через Десну, рівна як струна дорога, що впирається на горизонті в один з храмів. Під’їжджаємо ближче. Білосніжні стіни церкви, яскравий блиск золота…
 |
 |
| одна з центральних вулиць | будинок в центрі |
Виходжу з маршрутки у сучасному центрі. Цікава вежа, що виявилася старим приміщенням пожежної охорони, червона будівля з вензельним надписом на фасаді «Институт физических методов лечения им.Воровского» (нині банальна поліклініка). Обидві будівлі між іншим пам’ятки архітектури.
 |
 |
| каланча і… | … поліклініка |
Повертаюся назад до круч над Десною центральною вулицею. Величезний відкритий простір Красної площі вкритий льодом, далі – Алея героїв з кучугурами снігу. Пересуватися важко, попередні дні активно тануло і несподіваний мороз перетворив усе в скло. Навіть сніг, вкритий міцним настом став ковзанкою. Алея героїв – такий собі бульвар, що сполучає Красну площу з Катерининською церквою.
Червона площа з Алеї героїв
Погруддя героїв – ватажків Червоної армії часів громадянської. Майже у всіх однаковий рік смерті (1937-38). Совєтская Родіна відплатила сповна…
Зліва від алеї ще один пам’ятник архітектури – Будинок Миколаївського єпархіального братства, нині обласна філармонія.
 |
 |
| обласна філармонія | пам’ятник невідомому солдату |
Ось нарешті на високій кручі і Катерининська церква. Збудована у 1715 році на місці старого храму ХІІ ст. на честь штурму турецької фортеці Азов. У церкві зараз міститься музей народно-декоративних мистецтв.
 |
 |
| Катерининська церква | вид з Валу |
Зліва від Катерининської церкви знаходиться Вал – колишній чернігівський Дитинець – тут були оборонні укріплення VII-XII століть, княжий терем, боярські будинки. Зараз тут парк з алеєю вздовж якої встановлені гармати XVII- XVIII століть.
 |
 |
| Вал | Спаський собор |
Тут саме серце стародавнього міста, концентрація найдревніших пам’яток і найбільших загадок. Дитинець ховає під собою велику кількість недосліджених підземних споруд, таємних ходів, княжих поховань та навіть церков. На них натикалися не раз при нових будівництвах, але дослідити руки так і не дійшли.
пам’ятник Шевченку на Валі
Зрештою глибокий провал однієї з таких підземних будов просто… засипали будівельним сміттям. Не можна сказати, що Чернігову відверто не пощастило. Його територію оголошено історико-культурним заповідником, це Мекка для археологів. Такому би позаздрило не одне українське місто чи село. Але вказаний факт вандалізму до історико-культурної спадщини теж нажаль непоодинокий.
 |
 |
| фрагмент Спаського собору, очищенний від тинку кавалок стіни зі старою кладкою і вид з Валу на Єлецький монастир | |
Самий типовий приклад – будівництво нового річкового вокзалу на недослідженому фундаменті будинку XII століття (ймовірніше за все невідомої церкви). Фундамент швиденько забудували, не пустивши туди археологів, шар ґрунту, насичений археологічним матеріалом, викинули в Десну. Інший приклад – при будівництві пішохідного мосту будівельники знайшли кам’яні гробниці – залишки поховань знаті. Гробниці разом з кістками було скинуто в Десну.
Малолітніх придурків, які пишуть нецензурщину на надгробках у нас притягують до відповідальності за вандалізм. Тут же – жодного звуку. Лишається сподіватися на те, що Там згадається…
 |
 |
| горезвісний річковий вокзал | будівля Історичного музею |
Основними архітектурними принадами Дитинця є Спаський (Спасо-Преображенський) собор 30-х років ХІ ст., Борисоглібський собор ХІІ ст. і приміщення Колегіуму XVIII ст.
 |
 |
| Спаський собор | Борисоглібський собор |
До речі Спаський собор є найдавнішим з тих, що збереглися на Руси. Закладено його було першим відомим по-імені чернігівським князем Мстиславом Володимировичем – сином того самого Володимира Хрестителя. В ньому було влаштовано усипальницю чернігівських князів, починаючи з самого Мстислава. Саму усипальницю знайшли випадково, коли під час реконструкції у XVIII ст. впала балка і пробила підлогу храму. На жаль підземелля під собором так достеменно і не вивчені досі.
 |
 |
| з експозиції музею саркофаг князів та омфалій | |
Собор нині діючий. Він звісно не дійшов до нас у первозданному вигляді. Адже на протязі віків декілька раз змінював свій вигляд, про що можна дізнатися, ознайомившись з експозицією музею у сусідньому Борисоглібському соборі.
Борисоглібський собор було закладено іншим чернігівським князем нині канонізованим православною церквою – Давидом Святославовичем у 1123 році. Собор теж перебудовувався, спочатку під домініканський костел, потім знову під православну церкву. Під час другої світової був зруйнований та згодом відновлений у первісному вигляді. З 1972 року тут музей архiтектурно-iсторичного заповідника.
 |
 |
 |
| з експозиції камінь потралу собору та плита з текстом про заснування храму | Борисоглібський собор | |
Поряд з собором – приміщення Чернігівського колегіуму, яке теж нагадує церкву. Власне, то раніше і була трапезна церква Борисоглібського монастиря. Тепер тут розміщується адміністрація заповідника «Чернігів древній» і декілька музеїв.
Колегіум
На Дитинці також розміщений так званий «Будинок Мазепи». З цим будинком пов’язана легенда про величезні скарби, які гетьман заховав десь тут, та привид дружини МИазепи Марії Кочубеївни, що й досі блукає коридорами колишньої військової канцелярії та охороняє той скарб.
будинок Мазепи
Повертаюся до Катерининської церкви і попри неї йду до в напрямку зелених куполів, що височіють на сусідньому пагорбі. То Єлецький монастир. Успенський собор цього монастиря своїм віком не поступається сусідам з Дитинця (ХІІ століття).
Єлецький монастир
Дзвіниця монастиря значно молодша – їй «всього» якихось 330 років :). Крім того до монастирського комплексу входять келії ХVI-XVII ст., Петропавлівська церква XVII ст., та єдина дерев’яна споруда козацьких часів – будинок Феодосія Углицького XVII ст.
 |
 |
| Успенський собор та дзвіниця Єлецього монастиря | |
Кажуть, під монастирем теж є нерозвідані підземелля, однак їх будівництво пов’язують зі значно пізнішими часами, ніж будівництво Успенського собору. Поряд з монастирем – та сама Чорна могила, про яку йшлося вище.
на подвір’ї Єлецького монастиря
Від монастиря спускаюся вниз до вул.Толстого. Невеличка прогулянка повз цікаву дерев’яну архітектуру української півночі і виходжу до підніжжя Болдиної гори.
 |
 |
| на вуличках старого Чернігова | |
Меморіал слави, підйом довгими сходами на пагорб повз щасливих молодят і веселого балагану весілля…
 |
 |
| монументи на Болдиних горах | |
За монументом – знову дух історії. Два кургани. Може б і не звернув особливої уваги, так собі – ще гірки де бавляться діти, ковзаючи по заледенілому снігу, аби не меморіальні дошки. Курган Гульбище. Той самий, де археологи розкопали стародавнє захоронення воїна-велетня. Подейкують, що то могила самого Іллі Муромця. Адже народившись у далекому Муромі (який до речі також входив до складу Чернігівського князівства, в часи коли Суздаль та Володимир були глухою провінцією, а на місці Москви було болото), Ілля всі свої билинні подвиги здійснював саме в Чернігівському краї. Чи жив насправді Ілля Муромець, чи він просто вигаданий казковий персонаж, не важливо. Цілком ймовірно, що саме тут на Гульбищі похований прототип відомого героя.
Йду далі парком, в якому ще зустрічаються реліктові дуби (сама назва Болдина гора походить від давньослов’янського «болд» – дуб), повз альтанку над кручею, могили відомих літераторів – М.Коцюбинського, О.Марковича…
 |
 |
| курган Гульбище | альтанка на Болдиних горах |
І ось вона – головна родзинка міста – Іллінська церква XII ст. з комплексом Антонієвих печер. Не побувати тут, значить не бути у Чернігові взагалі.
Сама наземна церква, хоча і датується XII ст., свій нинішній вигляд отримала при відбудові зруйнованої церкви стародавнього Богородичного монастиря у XVII ст. Відбудова проводилася коштом козацького полковника війська Б.Хмельницького Степана Подобайла.
 |
 |
| Іллінська церква наземна і… | … підземна |
Але саме цікаве тут – все ж печери. Подібні до Києво-Печерських вони були закладені засновником Київської Лаври Антонієм Печерським, що тікав від гніву Київського Великого князя Ізяслава, після підтриманого ним повстання 1068 року. Чернігівський князь Свтослав Ярославович прийняв втікача і доручив йому заснувати монастир, який би нічим не поступавс Києво-Печерському…
Вхід в підземні споруди… Спочатку зовсім не відчувається, що ти під землею. Просторі приміщення церков, широкі переходи від однієї до іншої. Аж от вузькі коридори, вирубані в товщі породи. Йду ними. Раптом втрачається відчуття простору… Чую далекі голоси, блукаю коридорами, коли нарешті знаходжу їх власників. Невеличка група з екскурсоводом. За екскурсію я не платив, але у вузьких коридорах діватися мені нікуди. «Доводиться» слухати :)
 |
 |
 |
| Антонієві печери | ||
Ось він показує той самий кут біля церкви Миколи Святоши – за розповідями зосередження потужного енергетичного джерела. Ну так завжди, «працює» воно тільки зранку. Далі знову лабіринти коридорів, кістниця (захоронення кісток померлих монахів – стародавній звичай, який досі практикують на Афоні, тіло померлого спочатку закопують, а через декілька років викопують кістки і складають у спеціальному приміщенні). Захоронення тут всюди – під підлогою, у стінах. Непоодинокі свідчення причому і дуже поважних людей, археологів, що довго працювали тут, про бачених ними в коридорах привидів монахів, дивного туману, свічення…
Троїцький монастир
За Іллінською церквою на сусідньому пагорбі Болдиних гір – ще одна архітектурна принада – Троїцький монастир XVII ст. зі стрункою вежею-дзвіницею і красенем-храмом.
 |
 |
| Собор і дзвіниця Троїцького монастиря | |
На дзвіницю можна піднятися і побачити місто з висоти пташиного лету, чим я, звичайно ж, залюбки скористався.
 |
 |
| на дзвіниці Троїцького монастиря | |
 |
 |
| вид на середмісття та Десну із дзвіниці Троїцького монастиря | |
 |
 |
| трапезна та каплички на території Троїцького монастиря | |
Повертаюся в центр. Неподалік Красної площі за театром – ще один пам’ятник давнини – П’ятницька церква XII ст. (щоправда відбудована у новітню епоху у гіпотетичному первісному вигляді, позаяк значно перебудовану і спотворену попередницю зруйнував вогонь 2-ї світової…). Ще далі – пам’ятник Богдану Хмельницькому, який повернений до церкви… задом. Невже обличчям до Москви?
 |
 |
| П’ятницька церква | пам’ятник Хмельницькому |
Не встиг відвідати ще деякі пам’ятки архітектури, як то більш пізніші церкви Михайла та Федора, Казанську і т.ін. Не бачив цікавого приміщення залізничного вокзалу.
Проте місто лишає по собі дуже приємний спогади, сюди хочеться повертатися ще…
і знову Червона площа
Переглянути Чернігів на мапі більшого розміру