Невеличке містечко (всього 7 тис. жителів) тут взагалі рахується містом (критерій для визнання населеного пункту містом у Швеції – не менше 10 тис.мешканців) лиш з поваги до першості – перша шведська столиця і одне з перших шведських міст, засноване ще 980 р.
Перша шведська столиця Сігтуна лежить на березі великого (починається воно ще в нинішній столиці) мальовничого озера Меларен в 75 км від Стокгольму.
Дістатися до Сігтуни не проблемно, спочатку електричкою до містечка Мешта (M?rsta), а звідти автобусом до Сігтуни. І електричка, і автобус однієї і тієї ж фірми – SL (Storstockholms Lokaltrafik), так що, якщо маєте Stockholm Card, купівлею квитків заморочуватися не треба, в межах Стокгольмського лену, до якого належить і Сігтуна, діє міський проїздний.
 |
 |
| автобус SL | краєвиди довкола Сігтуни |
Висаджуємося в центрі Сігтуни біля воріт кладовища
 |
 |
Починати знайомство з містом з його цвинтаря наче і не дуже комільфо, але, по-перше, саме серед нього розміщені одні з основних атракцій містечка, а по-друге, сам цвинтар досить милий і зворушливий. Як вам така могилка:
Я вже мовчу про дивні могильні хрести із підвісками, які грають свою безкінечну мелодію під подихом щонайменшого вітерця
 |
 |
 |
Серед цвинтаря перша атракція давньої столиці – Mariakyrkan (церква св.Марії), 1247 р. між іншим. Одна з перших церков Швеції, збудована з цегли (раніше будувалися церкви з бутового каменю).
Колись була храмом домініканського монастиря. У 1530 р. король Густав Ваза приймає лютеранство і наказує знищити всі католицькі монастирі. Монастир домініканців в Сігтуні було зруйновано, але церква збереглася. Тепер діє як парафіяльна лютеранська. До середини на жаль, не втрапили, було зачинено. Судячи з фото з мережі – інтер’єр такий самий аскетичний – та й стіни так само не тинковані – цегляна кладка як і в екстер’єрі.
Всі алейки на цвинтарі і навколо церкви посипано гравієм і акуратненько так заволочено. За рогом знайшовся і інструмент цієї акуратності – складні граблі
 |
 |
 |
Ще одна цікава споруда на цвинтарі – капличка Grafkapell. Ззовні схожа на просту цвинтарну сторожку
 |
 |
аби не декор над порталом та рік побудови – 1757
 |
 |
з протилежного боку кладовища щось скидається на руїни замку. Можна би було і справді помріяти, що то залишки грізного Сігтунського замку, де жили перші шведські королі, але насправді то була церква св.Олафа. Оскільки то вже не церква, а лиш її руїни, забавні шведи називають то не kyrka (церква), а kyrkoruin (церковні руїни). І справді, речі завжди треба називати своїми іменами :).
 |
 |
 |
Церква св.Олафа була збудована близько 1100 р. і посвячена на честь короля-вікінга Олафа Харальдсона Святого (995-1030), першого святого Скандинавії.
Наразі невідомо, хто збудував ту церкву, дослідники припускають, що можливо орден бенедектинців. При розкопках в руїнах церкви було виявлено мури давнішого храму, ймовірно – першого у всій Швеції.
Церква деякий час була катедральною, але з переносом резиденції архієпископа до Упсали у 13 ст. церква св.Олафа стає парафіяльною. Після трьої нищівних пожеж у 1648-1666 рр. церква вже не відбудовувалася і досі стоїть в руїнах.
В стіну вмуровано один з 10 рунічних каменів, які розвидано по всьому містечку. А навколо Сігтуни їх аж 150.
 |
 |
Для туристів – то така забавка – гасати містом, і шукати ті розмальовані каменюки. Ну прямо як гномів у Вроцлаві чи “свободки” в Ужгороді. З тією лиш різницею, що гноми/”свободки” новодєли, а каменюки позиціонуються як автентичні. Хай там як, може і справді автентика, але і вигадати їх з метою розвитку туристичного бренду було би не гріх.
 |
 |
Але ми не стали піддаватися суспільним технологіям і вирішили, що трьох каменюк нам вистачить з головою. Ще раз подивимося на цвинтар і церкву св.Марії і рушаємо в місто.
А от і Sigtuna R?dhus, ратуша себто. Збудована вона у 1744 р. (башточку перенесено з ранішої будови, як пишуть джерела – з дахом з торфу і кори – шкода, що старіша ратуша не збереглася, інакше, то була би ратуша з травою на даху) і вважається найменшою ратушею у Швеції. Архітектором був такий собі Eric Kyhlman, який потім став бургомістром Сігтуни.
Як пишуть ті ж злі язики джерела – на наступний день після відкриття ратуші в Сігтуні сталася велика пожежа, згоріло купа будинків. Тільки ратуша і вціліла. Така от історія…
Нині не виконує функцій магістрату і віддана під музей.
 |
 |
 |
Центральна площа, на якій стоїть ратуша, відповідає розмірам самої ратуші, все таке ж миле в своїй мініатюрності та іграшковості
Стара телефонна будка теж порадувала
 |
 |
А далі починається саме цікавіше. Stora gatan (Велика вулиця). Порівняно з мініатюрністю ратуші вулиця мабуть і справді велика.
Але от не полишає враження що ти десь не у Швеції, а в якомусь містечку Дикого Заходу, які і бачив тільки в американських вестернах.
Один із знакових будинків на цій вулиці – з драконом на фронтоні. Нині тут міститься Турінфоцентр.
 |
 |
 |
 |
Булочна, перукарня і кінотеатр. Показують “Гаррі Поттера” :)
 |
 |
 |
Шведська мова дуже легка – “букгендель” – книгарня, звісно :)
І ще вид головної вулиці. Перукарень тут вистачає
 |
 |
А так, якщо звернути трішки вбік. Автентика… Нині це кав’ярня Tant Bruns у будинку 1600-х років.
З протилежного боку видно часову вежу на пагорбі. Дерев’яна вежа (1608 р.) виконувала дозорні функції.
 |
 |
 |
 |
 |
Набережна озера Меларен
народу є чим зайнятися
 |
 |
 |
Ну а ми будемо прощатися з цим милим містечком…
Переглянути Европа на карті більшого розміру