Одне з наймальовничіших місць України. І разом з тим, місце з трагічною долею, зазнавше сплюндрування та руїну від турків та татар, волохів та козаків, упівців та комуністів… Те плюндрування триває і нині від натовпів несвідомих туристів та інших сучасних “яничар”…
Місцина і справді казкова. Меандр річки Джурин, яка в’ється у глибокій балці – старовинному каньоні, затягуючи крутою петлею вузький та довгий півострів-височину. Ідеальне місце для замку – з усіх боків вода, а тонесенький перешийок суші лекго загородити міцними мурами, ідеальне місце для міста – від холодних вітрів та негод надійно ховають високі стіни балки-каньону…
 |
 |
Про прадавню історію місцини свідчить старе каміння з відкладами явно морського походження. Закам’янілі згадки праокеану Тетіс тисячоліттями вимивав Джурин…
 |
 |
Назва міста Червоноград (чи Червоногруд) щонаймовірніше походить від кольору грунту. Він складений з червоноколірних пісковиків, що й дає грунту такий незвичний для наших широт відтінок. В це важко повірити, поки не побачиш. Але він дійсно червоний. Ефект значно посилюється після дощу. Червоні калюжі неначе калюжі крові загиблого міста…
 |
 |
Гарною є версія, висловлювана ще поляками, що й нині кочує по путівниках. Буцім-то назва походить від літописного Червена. Неначе саме тут був той самий Червен, що дав назву Червенській Русі. Гарно, одначе червенські землі та червенські міста далеко звідси.
Там де нині знаходиться тезка нашого загиблого міста, нині шахтарський Червоноград, у минулому – Христинопіль.
 |
 |
Отже, місце ідеальне не тільки з точки зору мальовничості, але і захищеності. Тому ще від 9 ст. існують згадки про те, що тут було укріплене поселення. Подальша історія розвитку міста пов’язна з відомим на Поділлі та Закарпатті родом Коріятовичів, згодом Бучацьких-Язловецьких… В першій половині 15 ст. місто вже мало королівський статус та магдебурзьке право. Це дає поштовх розвитку торгівлі та ремесел, а отже і динамічному розвитку міста
Кам’яний замок почав будувати 1615 р. руський магнат М. Данилович. Твердиня зазнала руйнувань і від козаків Хмельницького 1648 р., і від турків 1672 р. На довгі роки років місцевість знелюдніла, аж поки 1778 р. Червоногруд став власністю Кароля Понінського. Його син Каліст, розібравши старі оборонні мури, заклав парк та звів новий замок-палац з двома наріжними білими вежами, прикрашеними зубчастими коронами.
Архівні фото та більш детальну історію можна побачити та прочитати у шановної Блеки
Ті дві поруйновані вежі – єдине, що лишилося від міста…
 |
 |
Палац зазнав значних руйнувань ще за першої світової, руйнувався і під час другої. А за нової комуністичної влади його руїни наказали розібрати для… будівництва свинарника.
 |
 |
 |
 |
Окрім білих веж-руїн лишилася ще одна згадка про загибле місто. Завдяки старанням отців домініканів та фінансовим можливостям родини Лісецьких на початку 17 ст. постав костел Успіння Богородиці. Кляштор домініканців за твердженням Окольського був заснований тут ще князями Коріятовичами, але був зруйнований в 1427 р. під час нападу молдавського воєводи Петра. Згодом його відновили, принаймні є згадки про його “прописку” до руської провінції ордену домініканців 1596 р. Від кінця 18 ст. костел діяв як парафіяльний.
 |
 |
Чотирикутник стін, два трикутники-фронтони, масивні колони, що підтримують хори, частково збережене склепіння з дірами, провалена підлога в крипту, засипану сміттям – все що лишилося від костелу…
Чернече життя поряд відродилося 2003 року, коли тут було засновано монастир Української автокефальної церкви. Приземкувата хатка, що виблискує бляхою на сонці, явно дисонує зі старими руїнами…
3 лютого 1945 року місто припинило своє існування, тоді загін УПА остаточно знищив останніх мешканців та вояків польської самооборони. Одначе влітку життя тут вирує. Колишній вхід до замку замість міцних мурів перекриває дитячий табір “Ромашка”.
 |
 |
Потрапити туди краще рано вранці, адже ближче до обіду кавалькади автівок, здіймаючи червону куряву, підвозять все нових відпочивальників на водоспад…
До речі про водоспад. За легендою його… збудували турки, пробивши канал між двома рукавами Джурина. Тим вони хотіли висушити ту саму петлю води, що зі всіх боків оточувала замок. Так чи інакше, але згори добре помітно, що старий каньон живить невеликий ручай, тоді як основна маса води з шумом зривається по двох уступах з 16-ти метрової висоти (це найвищий рівнинний водоспад України).
Чарівне місце, шкода лиш, що надто популярне серед тих, хто не розуміє суті цивілізованного відпочинку. Як і всюди у популярних місцях “на природі” – купи сміття, згарища багать.
 |
 |
Як дістатися:
Червонограда (ще раз – не плутати з Червоноградом Львівської області) не знайдете на топографічних мапах. Місцевість поряд двох сіл Заліщицького району Тернопілля – Ниркова та Нагорян. Краще всього діставатися до ст.Тлусте (Товсте), звідти маршрутками напрямом на Городенку, вийти на повороті на Нирків (в цілому близько 15 км). Як варіант – до ст.Ворвулинці, там ловити попутки до вже згаданого повороту.
Подивитися Червоногруд на мапі більшого розміру
Більше фото тут:
 |
| Червоногруд |