м.Городище, районний центр у Черкаській обл. У минулому тут містилося головне управління маєтностями графа Воронцова. Власне сам факт приналежності міста до володінь відомого роду зумовлює і характер головної архітектурної атракції – Михайлівської церкви. На відміну від мавританських мотивів романтичних архітектурних принад інших воронцовських маєтностей, як то сусідніх Мошен, чи зрештою палацу в Алупці, церква в Городищах не являє собою нічого незвичного. З однією обмовкою – якщо би йшлося про костел чи кірху.
Церква базиликального типу з трансептом, якому відповідають південний і північний ризаліти, і дзвіницею у західного фасаду нави. Стіни укріплені контрфорсами. Високі стрункі пропорції споруди підкреслені ритмом вертикальних розчленовувань і високими двосхилими дахами. В інтер’єрі вівтарна частина відокремлена від нави високою стрілчастою аркою. Вузькі дерев’яні хори П-образної композиції розташовані по периметру нави, підкреслюючи її глибину. Зал перекритий коробчастим зведенням, вівтарна частина — стрілчастим зведенням. Так про неї пише ПГА.
“Грудень” – скульптурна композиція поблизу церкви
Звичайна собі готична споруда незвичною є саме для традицій православної церкви. Втім від самого будівництва у 1844 р.і до тепер церква була виключно православною (з перервою на панування совітів, коли втім тут взагалі була не культова споруда, а спортзал).
Збереглися в церкві розписи 19 ст. «Страшний суд» площею більше 100 кв.м.
В церкві люб’язно дозволяють фотографувати, що я аж пошкодував, що не взяв штатив.
Ну то буде нагода повернутися до цього взірця “провінційної неоготики” (як обзиває атракцію ПГА) ще раз :)))
парк поблизу церкви. Скульптурна група “12 місяців”
річка Вільшанка
пам’ятник композитору С.Гулаку-Артемовському, уродженцю міста
