Чернелиця. Червоне – то любов, а чорне – то журба
Містечко Чернелиця на Східному Покутті (Городенківський район, Івано-Франківської області). Вдалині від магістральних трас (та вгагалі нормальних навіть в українському розумінні доріг), залізниць та туристичних потоків. Хіба що велика водна артерія поряд – Дністер. Але і він мало сприяє урбаністичному розвитку. Хіба ентузіасти, що сплавляються Дністром зазинуть сюди подивитися на історичні руїни…
А починалося все доволі райдужно (ну якщо звісно буремні роки середньовіччя на кордонах європейської цивілізації з їх війнами та епідеміями можна вважати таким собі “бель епок” цього краю). Хай там як, але з перших же згадок про Чернелицю у 1440 році ця місцевість дістається у володіння Теодорика з Бучача, засновника Язловецької гілки з роду Бучацьких. Язловецьким поселення належало зо дві сотні років і за них отримало міські права.
З 17 ст. містечко переходить у власність Чарторийських. Вони добудовують замок та фундують костел. Саме їх герб “Погоня” (а вірніше не тільки їх, але і герб Великого Князівства Литовського, Руського та Жемайтійського, та сучасний національний Литви і колишній “до Лукашенка” Білорусі) вінчає як браму замку, так і портал костелу.
В містечку була своя ратуша, площа ринок, заїзд. Містечко було центром ключа, сюди з’їжджалися мешканці довколишніх сіл на ярмарки, працювало декілька ремісничих цехів…
Потім містечко належало Потоцьким, згодом Ценським, Раціборським і т.д. Аж поки не прийшло совєти і у 1940 р. перетворили містечко на заштатне совкове смт, щоправда створивши тут райцентр. Але у 1956 році ліквідували і Чернелицький район, приєднавши його до Городенківського.
Про “районний” період життя містечка свідчить звична для совєтів практика – розібраний палац Чарторийських пішов на будову райкому компартії. Але й той вже розвалюється за відсутності в ньому потреби.
І як то водилося у совку, заштатне смт почало занепадати. Якщо до 2ї світової тут мешкало 4 тис. жителів, то на сьогодні лише 1.6 тис…
Цікаве походження назви містечка. ЧернелИця (саме так варто ставити наголос) за легендою вважається походить від “чорнолиця”, що пов’язують з дружиною Михайла Чарторийського Ефросинією. Легенда звісно не витримує критики, бо навіть незважаючи на колір обличчя Чарторийської варто враховувати, що і до Чарторийських декілька століть містечко існувало. Щоправда його первісна назва трішки інша – Черлениця – похідна від “черлений” – червоний, припускають, що назва завдячує кольору пісковика в околицях Дністра.
Дві основні атракції Чернелиці лежать в руїнах… Замок почали будувати ще за останніх Язловецьких, а закінчував вже Михайло Чарторийський у 1659 році. Аби не ренесансне декорування аттику та порталу в’їздної брами, одвірків та вікониць, цей замок мало би чим своїми руїнами відрізнявся від інших подільських та опільських руїн.
А ще до вересня 1939 року у замку мешкали останні його власники… Навіть збереглося свідчення, що Городенківське староство заборонило одному з власників Самуелю Мосбергу перебудувати замок, посилаючись на його історичну цінність. Совєти ж в ньому цінності не вбачали…
З іншого боку колишнього ринку – така сама руїна – дуже подібна до замку – знову ж таки багате оздоблення порталу та фронтону.
Костел домініканців, присвячений Св. Антонію, збудований 1661 р.
Нині стоїть такою ж пусткою і світить небом через зруйнований склепінчастий дах…
В Чернелиці це є церква Різдва 19 ст. Але її доглянуту та прикрашену на контрасті з руїнами фотографувати вже не хотілося. Як і шукати те, що лишилося від синагоги…
