Via est Vita

Дрогобич – частина 3 (костельно-монастирська)

Церква св.апостолів Петра і Павла

На вулиці Стрийській, практично на розі з вул.Мазепи стоїть колишній Василіянський монастир св.Петра та Павла. Заснований він був у 1775 р. за згодою австрійської імператриці Марії-Терези.
Новий монастир об’єднав раніше ліквідовані довколішні Лішнянський, Дережицький та інші. У 1775-1777 році на передмісті Загороди і Війтова гора збудовано дерев’яні церкву і келії. Їх знищила пожежа 1825 р.

ріг Стрийської та Мазепи. Мозаїчне зображення братів василіанів

Новий храм відбудовано у цеглі у 1828 р. і посвячено у 1834 р. перемиським єпископом Йосафатом Коциловським. Закрито його було за совітів, НКВС тут влаштував пересильний пункт для політв’язнів (у 1941 та 1990 роках на подвір’ї було викопано понад 600 трупів закатованих), згодом передано поряд розміщеному Дрогобицькому педагогічному інституту. У 1990 р. храм було передано греко-католицькій громаді, нині це церква св.апостолів Петра і Павла.
Церква являє собою неправильну ротонду – нава має форму овалу, вкрита великою банею з ліхтарем. До нави примикають прямокутні вівтар та бабинець, та також прямокутні корпуси келій.

Дрогобицький педагогічний університет

Інший колишній монастир – монастир кармелітів було збудовано в центрі міста на розі Ринку (ріг вул.Трускавецької та Бориславської) у 1690 – 1709 pp. Монастир було скасовано австрійським урядом у 1789 р. і передано до релігійного фонду. У 1808 р. костел колишнього монастиря кармелітів передано отцям василіянам і висвячено на церкву Пресвятої Трійці. Тоді ж добудовано дві бокові нави. У 1813 р. тим же таки василіянам було передано і інші приміщення кармелітського монастиря, в яких вони відкрили початкову школу, в якій починав свою науку Іван Франко.
За радянський часів церкву було передано православній громаді, у 1989 році повернуто греко-католикам. Являє собою тринавову прямокутну споруду під двосхилим дахом, увінчаним невеликою сигнатуркою, до нав з боків примикають приділи.

Церква Пресвятої Трійці

Найдавніша ж архітектурна пам’ятка Дрогобича стоїть в самому центрі міста – трохи обабіч Ринку на сусідній площі поруч з пам’ятником Юрію Дрогобичу.
Фундував її польський король Владислав Ягайло.

площа перед костелом св.Бартоломея

Готичний фарний костел св.Бартоломея (Варфоломія) – інша назва Вознесенський костел – було збудовано на місці давньоруського княжого замку. Польські історики стверджували, що ще у середині 16 століття лишалися сліди дерев’яних стін та залишки веж того старого замку.
Будівництво костелу розпочалося у 1392 р., а закінчилося на початку 15 ст. , хоча освятили його лише 25 травня 1511 р. по відбудові після пожежі.
Невдовзі – у 1548 р. костел оточили валом і ровом, довкола збудували кілька оборонних дерев’яних башт і одну муровану. Рови колись наповнювалися водою, яка надходила сюди з численних навколишніх джерел. Своє оборонне значення ці укріплення втратили лише у 18 ст., тому наприкінці цього століття були розібрані всі окрім мурованої вежі.

декоративні ворота та фасад костелу св.Бартоломея

За часів Хмельниччини будівлю було поруйновано, козаки вдерлися до храму і вирізали всіх, хто шакав там прихистку. Після відбудови 1681 р. вхід, через який вдерлися нападники було замуровано і влаштовано новий. Ремонтувався костел і у 1754 р., у 1780 р. було збудовано нові хори, а хори при північній частині пресбітерію розібрано.
Наприкінці 18 ст. на місці замурованих дверей було збудовано каплицю, матеріалом для якої послужила цегла розібраного верхнього ярусу башти-дзвіниці. Наприкінці 19 ст. до північного фасаду пресбітерію прибудовано закристію.

Костел являє собою готичну муровану споруду з червоної цегли (мурування хрещате). Не тинькований , тринавовий, зального типу, з видовженим гранчастим пресбітерієм. З північного боку нави прилягає квадратна в плані каплиця, до пресбітерію – двоповерхова закристія. Стіни укріплені контрфорсами. За планом дуже подібний до львівської Катедри (якщо не рахувати пізніших прибудов останньої). Головний фасад костелу декорований ромбоподібним орнаментом з добре випаленої та полив’яної цегли. Західний і східний фасади увінчують зубчасті фронтони, гребінь даху завершує готична сигнатурка.

зображення Богородиці з немовлям на декоративних воротах

В інтер’єрі – чотири стовпи, які несуть систему півциркульних і хрещатих склепінь та ділять основний об’єм на три нави. Над бічними навами влаштовано галереї, біля західної стіни – хори. Пресбітерій перекрито зірчастим нервюрним склепінням.
На жаль в інтер’єрі костел був значно ушкоджений під час 2-ї світової війни та по ній, коли тут було влаштовано склад.
Збереглися фрагменти стінопису 15 ст., у навах – живопис кінця 18 ст. (автори – Солецький і Борщ) Біля північного пілона стоїть скульптурний надгробок Катажини Рамультової (скульптор – С.Чешек, 1572 р.).

дзвіниця костелу св.Бартоломея

Меморіальна плита на стіні костелу нагадує про участь дрогобиччан у Грюнвальдській битві 1410 року.
Найбільшою ж загадкою є фрагменти білокам’яної скульптури поганських часів, вмуровані у східну стіну фасаду. Вони зображають стопу, голову воїна та долоню.

поганські символи на стіні костелу

Дзвіниця – та сама, що збереглася з усієї оборонної системи, яка колись захищала костел – розміщена з південного боку храму. Це мурована з цегли будівля, так само як і костел не тинькована, триярусна, квадратна в плані, під шатровим дахом. Збудована вона була архітектором І.Грендошем в 1551 р. як оборонна башта. Вона й досі має ознаки оборонності – у першому ярусі влаштовано наскрізний проїзд, стіни прорізані бійницями. Крім того на фасаді влаштовано вікна та сліпі ніші.
Третій ярус було розібрано наприкінці 18 ст. Тоді ж дзвіницю увінчали банею. Третій ярус з шатровим закінченням було відновлено у 1883 р., його оформили потрійними арочними вікнами та увінчали аркатурним фризом.

Біля входу до костелу на честь візиту до України у 2001 році Папи Римського Іоану-Павлу ІІ встановлено пам’ятник.

І ще на завершення одна закручена панорамка з церквою св.апостолів Петра і Павла та Дрогобицьким педагогічним університетом:

Частина 1 Історично-господарська
Частина 2 Дерев’яно-зодчеська. Святий Юр
Частина 2 Дерев’яно-зодчеська. Продовження
Частина 4 Юдейська