Via est Vita

10 хвилин на Бурштин

В Бурштині, як певно більшість мандрівників, ми були всього лиш проїздом. В той насичений день мандрівок по Опіллю та Західному Поділлю. Між першим та останнім фото з Бурштина, дякуючи даним EXIF, трохи більше 10 хвилин, причому останні фото вже зроблені з вікна авто, що рухалося на пристойній швидкості.
Однак за цей короткий час все ж вдалося побачити трохи бурштинських атракцій, про які і хочу вам сьогодні розповісти.

Місто, якому офіційно скоро вже виповниться півтисячоліття, виникло на місці декількох поселень, серед яких дослідники згадують Тучепи, Пустолуки, Острівець, і, зрештою, Нове Село, яке стало основою нового міста, то ж саме від його заснування бере відлік історія міста. Офіційною датою заснування Нового Села, що належало королівському домену, вважають 1554 рік, хоча існують припущення, що воно існувало вже від 1436 р.
Коли Нове Село було перейменоване в Бурштин теж достеменно не відомо. Називаються різні дати, і 1629, і 1596, і 1578 роки. Так само як достеменно невідоме і походження назви міста. Чи то за назвою однойменного напівкоштовного каміння (припускають, що розміщене на жвавих торгівельних шляхах місто могло бути такою собі торговицею цим товаром, а чи було центром його обробки), чи за іменем нового осадника на ймення Бурштин. Хоча прямих доказів про причетність людей на прізвисько Бурштин до перейменування містечка Нового села немає, чи від кам’яного замку, який німецькі будівельники і колоністи-урядники назвали рідною мовою “burgstein”, чи від кольору води і грунту (вздовж долини Гнилої Липи трапляються суглинки жовтого кольору, які цілком могли асоціюватися у місцевих жителів із коштовним каменем бурштином).

Бурштин, літографія Ауера, 1837 р. джерело	сучасна домінанта Бурштина	двурек (заїжджий двір) 19 ст.

Найбільше зусиль для піднесення містечка приклав коронний гетьман Микола Синявський, який у 16 ст. домігся надання місту Магдебурзького права. А коронний інстигатор Павло Беное перетворив місто у потужний торговий центр. На початку XVIІІ ст. товарообіг Бурштина втричі перевищував товарообіг Станіславова. У 2-й половині 16 століття містечко належало польському графу Скарбеку, від 1630 року його власником був магнат Яблоновський.

сучасний центр містечка	будинок 19 ст. при ринку

У 1940-х роках Бурштин втратив міський статус, а від 1962 року і статус райцентру, увійшовши до складу Галицького району Івано-Франківської області. Сучасне архітектурне обличчя міста в основному формувалося у 1960-70-х роках як міста енергетиків з будівництвом Бурштинської ТЕС. То ж про старий вигляд містечка можемо судити здебільшого по архівних фото.

шпихлір 19 ст.

Проте дещо зі старої архітектури все ж збереглося. Зокрема ще в середині 18 ст. коштом власника містечка Павла Беное будується костел для монахів-тринітаріїв, однак закінчується будівництво лише 1774 року вже за кошти онуки Беное Юлії Жевуської. Храм освятили під титулом Святої Трійці.

У 1800 році до костелу добудували вежу, і з того часу він набув вигляду, який можемо споглядати в наші дні, порівняно з довоєнним фото лиш дещо змінився вигляд завершень бані на вежі костелу.

архівне фото близько 1924 р.

З 1951 року костел зачинено, тут містилися бібліотека і спортзал (винахід не тільки бурштинців). У 1991 році костел повернули римо-католикам. Нині як бачимо, костел реставровано, виглядає як лялечка :)

герб “Абданк” роду Скарбеків на фасаді костелу	архівне фото костелу до 1939 р.

Іншою атракцією, яка розміщена прямо поряд з костелом, є синагога, збудована на початку 20 ст. У 1950-х роках в будівлі юдейської святині розмістилась поліклініка шкірно-венерологічного диспансеру. В наш час споруда використовується в якості будинку культури і бібліотеки (яку певно вигнали з костелу :)), таке от постійно кочове життя у нас мають рілігійні общини та суспільно-громадські установи…

З атракцій, які не вдалося побачити (ну за 10 хв., що з ви хотіли :), це споруджена в 1813 році в центральній частині кладовища каплиця-усипальниця Скарбеків-Яблоновських. Капиця являє собою прямокутну в плані споруду із двоскатним верхом та вищою за неї вежою дзвінницею, в якій на висоті даху каплиці зроблено нішу з півциркульним завершенням. Після смерті дружини і дочки Ігнатія Скарбека в 1822 році в цю нішу було вмонтовано памятник, верхня частина якого на даний час втрачена, зберігся постамент памятника з двома ангелами побоках викарбуваного напису: “”Ігнатій Скарбек в Людвіці з Потоцьких, найдорожчій дружині і Целестині – улюбленій дочці, положив 1822 р.”

А от від палацу графа Ігнація Скарбека, що був окрасою Бурштина (збудований у 1820 р.) та центром культурно-освітнього життя краю, не лишилося і сліду. У палаці була розташована величезна колекція визначних творів живопису, скульптури, художнього скла, зібрана графом Скарбеком.

pa?ac Ignacego Skarbka 19 ст.

Навколо палацу, на площі майже в 7 га, був розташований ботанічний парк з рідкісними деревами та квітниками, мальовничими водоймищами, великими вольєрами, призначеними для екзотичних птахів. На запрошення графа Скарбека у Бурштині мешкав знаний музикант Франц Ксавер Моцарт, син знаменитого композитора.
Тепер Бурштин – це місто енергетиків. Високі труби (а надто дим, чи пар? з них ) ТЕС видно звідусіль, навіть за десятки кілометрів від міста. Будівництво ТЕС здійснювалося у 1965—69 роках. Тоді були запущені 12 енергоблоків Бурштинської ТЕС, що зробило її найбільшою теплоелектростанцією у Західній Україні, а також стало передумовою зростання й розвитку Бурштина. Тоді ж було створене величезне водосховище на р. Гнила Липа. У 1970-ті селище вдвічі збільшило свою територію і втричі кількість населення. Статус міста смт Бурштин повернуто у 1993 р.

неоготичний павільйон в парку Яблоновських

Список використаних джерел:
– сайт міста Бурштин – burshtyn.br.if.ua/
– центр міської історії Центрально-Східної Європи – lvivcenter.org/uk
– Роман Бречко. Бурштин – rbrechko.livejournal.com