На третій рік свого існування благодійний етнофестиваль “Трипільскі зорі” (м.Черкаси) дещо змінив свою дислокацію, переїхавши з вельми нудного парку Хіміків на берег Дніпра, у сквер з поетичною назвою “Долина троянд”. Щоправда від троянд там лишилася лиш назва, але менше з тим.
Два роки назад, коли тільки відкрилася завіса над втаємниченою пам’яткою - палацом Даховських у Леськовому, що в Монастирищенському районі на Черкащині - після свого першого візиту туди я написав “Леськівське диво” або принади заборонених атракцій.
Пам’ятаються ті відчуття якоїсь втаємниченості аж до містичності, роздуті певно із труднощів доступу до “замку” та заборони фотографувати.
Через два роки я знову повернувся сюди. Наче нічого не змінилося. Такий само колючий дріт по периметру огорожі, охорона на воротах…
Одначе щось таки змінилося. Охоронець не пішов за нами по слідах, не контролював де ми ходимо (і чи не залізли бува за опломбовані двері та загратовані вікна). Жодної заборони на фотографування. Якась компанія, що влаштувала пікнік біля флігелю… Та й об’єкт взагалі став доступний для організованих екскурсій.
А головне - змінилося відчуття. Наче не лишилося жодних таємниць… Лиш жаль за цією помираючою пам’яткою. Тріщина на фасаді через усі поверхи стає все загрозливішою, є ризик обрушення перекриттів, всередині зогнила підлога, сирі стіни, сміття і запах медикаментів. А ще нестерпний холод… Холод і у цілком матеріальному, але і у надприродно-потойбічному сенсі.
Мені здалося, що ночами тут таки мають бродити привиди. Привиди скалічених війною солдатських душ, адже тут був не просто санаторій - а божевільня…
А саме творіння Даховських, виявившись заручником військових бюрократів, здається вже не потрібне нікому. Військові за звичкою ще охороняють щось, ще наче як дають дозволи на відвідини, але видається, самі не знають, що з тим всім робити. Нещодавно знову промайнула інформація, що палац та парк переданий на баланс Монастирищенської райради. Чи дасть райрада йому раду?
Тому все ж поспішайте бачити те, що ще можна бачити.
Далі фото палацу та парку Даховських, і трохи історії
Continue reading Леськове. Через два роки після “заборонених атракцій”…
10 Comments on Леськове. Через два роки після “заборонених атракцій”
Однією із найприкметніших будівель старих Черкас, справжньою перлиною забудови тодішнього провінційного міста і відночас одним із головних символів Черкас сьогоднішніх є особняк Щербини, нині більш відомий місцевим як “ЗАГС”, позаяк з початку 1980-х тут міститься Палац урочистих подій.
Фоторепортаж зі святкування 9 травня у Черкасах. Далі в основному фото, практично без коментарів
Однією з небагатьох збережених у Черкасах пам’яток архітектури другої половини 19 - початку 20-го століття є особняк місцевого підприємця А.Майбороди.
Свій статок гарбар Майборода заробив від організації підрядних робіт по будівництву залізниць в Російській імперії. Крім того Майборода мав власний цегельний завод та тартак на черкаському Подолі. То ж коштів мав достатньо, аби замовити собі будівництво розкішного помешкання.
На відміну від інших замовників, Майборода не обтяжував себе пошуком архітекторів з губернського центра - Києва, а замовив виконання проекту місцевому архітектору, а по сумісництву гласному міської думи та товаришу директора міського банку Георгію Корнійовичу Філоферо.
Будинок заклали у 1906 році на розі колишньої вулиці Єрмилівської (нині Пастерівська) та Олександрівського бульвару (бульвар Шевченка).
(прим. “Файнэ мисто” (укр. гал. - прекрасный город) - неофициальное название Тернополя)
Сравнивать третий по размеру (70 тыс.жителей) город Черкащины с Тернополем, конечно же тяжело. Но несколько подобий они таки имеют. Смела была основана практически одновременно с Тернополем - всего на 2 года позже (в 1542), хотя год основания здесь конечно роли не играет, ни у кого это не будет вызывать никаких ассоциаций. Главное же сходство - огромный пруд практически в центре города. На неосведомленного туриста как в Тернополе, так и в Смеле это производит впечатление. Имеет Смела и свою церковь над прудом, хотя она и значительно новее, чем Надставнинская. Но о ней позже. В другом Смела, которая как город официально имеет возраст меньше века, мало чем похожа на «Файнэ мисто».
В целом Смела редко у кого ассоциируется с туризмом, разве только проезжают мимо нее путешественники, доржа курс на соседнюю Каменку. Впрочем такое отношение к туристическому потенциалу Смелы во многом является ошибочным.
 |
 |
| Березова Рудка | Комендантівка |
Два архітектурних дива на Полтавщині, дві з трьох українських пірамід-усипальниць як віддзеркалення ставлення в Україні до пам’яток архітектури. Як два кінці однієї палиці, яку у нас щоразу перегинають…
Після надзвичай сніжної зими нас лякали високою водою та повінню наприкінці березня-початку квітня. Сніг зійшов тихо. Як і завше о цій порі рівень найбільшого водосховища України - Кременчуцького - впав, відкривши чисельні острови та мілини, пеньки колись затопленого лісу…
Сьогодні прогуляємося частинкою дна в районі Черкас. Фотографовано минулого тижня, лід вже практично зійшов, рівень води поки що не піднявся.
Поміж інших міст України завітало це шоу і до нас. Якісь телепні правда розклеїли рекламу на білбордах, яка призначалася Львову, але все ж шоу відбулося :)
Звичайно, постійно на таке ходити (як то закликали організатори - “так як в кіно”) немає сенсу, адже година феєрверку може порядно піднабриднути.
І все ж мені сподобалося, навіть враховуючи той факт, що я більше дивився на кнопки фотика, ніж на сам феєврерк. Наступного разу піду без фотика :) Тим паче вже після шоу вичитав в квитці, що фото- та телезйомка заборонена і охорона буде вилучати аппарати. Ніхто щоправда нічого у мене не вилучав, і тому все закінчилося добре. Навіть жодний уламок не влучив в камеру (тоді як в мене попало пару раз добряче :)))
Знімати таке шоу зі стадіона звичайно трохи проблематично, дуже часто не вистачало широкого кута в 11 мм, тому за обрізані фотки даруйте.Інша проблема - то виставляння експозиції вручну. В середньому витримка становила від 4 до 8 с.
Програма складалася з десятка (чи більше) композицій, присвячених окремим країнам. Феєрверки виконувалися у музичному супроводі. Не буду оригінальним, але “Німеччина” під Rammstein сподобалася більше всього :)
Порівнювати третє за розміром (70 тис.мешканців) місто Черкащини з Тернополем, звичайно ж важко. Але декілька спільностей вони таки мають. Сміла була заснована практично одночасно з Тернополем – всього на 2 роки пізніше (у 1542), хоча рік заснування тут звісно не важить, ні в кого те не викликатиме жодних асоціацій. Головна ж подібність – величезний став практично у центрі міста. На необізнаного туриста як у Тернополі, так і у Смілі то справляє враження. Має Сміла і свою церкву над ставом, хоча і значно новішу аніж Надставнинська. Але про неї згодом. В іншому Сміла, яка як місто офіційно налічує свого віку менше століття, мало чим схожа на «Файне місто».
В цілому Сміла рідко у кого асоціюється з туризмом, хіба тільки проїздять повз неї мандрівники, прямуючи до сусідньої Кам’янки. Втім таке ставлення до туристичного потенціалу Сміли багато в чому є хибним.
