шафрани на схилах Климової
Продовження розповіді про травневий похід Полониною Красною. Початок (день 1) можна прочитати тут
Оскільки з другого дня походу назбиралося чимало фото, вирішив розбити “день 2″ на дві частини.
Отже - частина 1 дня 2-го карпатського походу Полониною Красною.
Continue reading Весняною Красною. День2 (початок). Світанок, Климова, негода нас наздоганяє…
3 Comments on Весняною Красною. День2 (початок). Світанок, Климова, негода нас наздоганяє
Прогулюючись далі від палацу Сєменовських-Левицьких по вул.Пекарській в напрямі Личаківського кладовища, медичного університету чи колегії піарів, на розі вул.Тершаківців важко не зауважити величезний корпус ветеринарної академії, збудованого у так званому стилі “сталінського ампіру” наприкінці 1950-х. Величезна масивна будівля явно дисонує з архітектурним оточенням. Тому цікавить вона нас виключно як орієнтир. Пройшовшись трохи далі по Пекарській варто звернути увагу на маленький корпус тіє ї ж академії, нічим не примітний з вулиці, позаяк фасадом він орієнтований у двір.
Continue reading Львів непопсовий. Ще один палац на Пекарській…
Сегодня речь будет идти о здании Национального музея им. Андрея Шептицкого во Львове.
Троїцька церква у Вишняках
Хорол - невелике містечко (близько 15 тис.мешканців), районний центр на Полтавщині. Роком заснування багато хто вважає 1083 рік, позаяк тим роком назва Хорол вперше згадується в літописах стосовно битв з половцями. Одначе назву місто отримало від одноіменної річки - Хорол (”швидка”), то ж достеменно не відомо, що мали на увазі літописи - річку, чи місто.
Напевне можна сказати, що місто відоме з 1617 року, тоді воно носило назву Ярослав.
Микулинецкий замок
Небольшой городок Микулинцы раскинулся среди живописных подольских холмов в Теребовлянском районе Тернопольщины в 20 км. к югу от областного центра.
Первое упоминание о Микулине (историческое название Микулинцев) встречается в “Наставлении” Владимира Мономаха в 1096 г. Таким образом в 1996 году Микулинцы отпраздновали 900-летие своего города, благодаря чему появилось пиво “Микулин-900″. Через Микулин проходил торговый путь с Галича в Киев. В 11 в. городок входил в Теребовлянское удельное княжество. В 1595 году получило магдебургское право.
Торговая марка “Микулинецкое” хорошо известна не очень широкой, но дружной общественности - любителям пива. Так вот, “Микулинецкое” варят здесь (о заводе “Опилля” в Тернополе ни слова :))
Микулинецький замок
Невеличке містечко Микулинці розкинулося серед мальовничих подільських пагорбів у Теребовлянському районі Тернопільщини за 20 км на південь від обласного центру.
Перша згадка про Микулин (історична назва Микулинців) зустрічається у “Повчанні” Володимира Мономаха у 1096р. То ж 1996 року Микулинці відсвяткували 900-річчя свого міста, завдяки чому з’явилося пиво “Микулин-900″. Через Микулин проходив торговельний шлях з Галича до Києва. В 11 ст. містечко входило до Теребовлянського удільного князівства. З 1595 року отримало магдебургське право.
Торгова марка “Микулинецьке” добре відома не дуже широкому, але дружному загалу - любителям пива. Так от, “Микулинецьке” варять тут (про завод “Опілля” в Тернополі ані слова :))
В них розміщували тюрми і психушки, військові частини і тублікарні, в багатьох з них ці заклади і понині. З одного боку пам’ятки в чомусь завдячують своєму збереженню до наших часів під час боротьби зі «старьйом» та просто байдужого приречення на самотнє помирання. Але ж вони і зубожіють, відданні в підпорядкування установам, що самі ледве зводять кінці з кінцями, де там вже віднайти кошти бодай на підтримуючий ремонт…
З одного боку вони мають господаря, їх охороняють, за ними якось доглядають, з іншого – часто недоступні і втаємничені - вони втрачають шанс на відродження…
Сьогодні поговоримо про одну з таких, в якій з вищеперелічених «рятівників» не розміщувалася тільки тюрма. Вона досі є малознаною, лежить вдалині від туристичних шляхів, закинута і, здається, майже зовсім забута… Та разом з тим заборонена для відвідувачів і вкрита таким шаром таємниць, що це лише підігріває народження часто нездорових версій щодо її нинішнього призначення і перспектив…
Цій атракції (якщо можна так сказати про пам’ятку, до якої доступ закрито) можна сказати все ж пощастило. У буремні післяреволюційні її не спіткала доля інших палаців та маєтностей, як то наприклад маєток Воронцових в Мошногорах чи Давидових у Вербівці (та й десятки інших на самій лише Черкащині). Кажуть, що її не дозволили зруйнувати саме місцеві мешканці (а може просто не зруйнували і не розтягли, як то було з іншими) з поваги до колишніх господарів.
Отже, сьогодні ми говоримо про палац Даховських в с.Леськове, що в кількох кілометрах на схід від м.Монастирище, Черкащина.
Continue reading “Леськівське диво” або принади заборонених атракцій…
Сьогодні ми повернемося до Нового Світу і відвідаємо ще одну незвичайну кам’яницю, яка своїми обрисами нагадує замок визволителів Гроба Господнього у Палестині.
Насправді то “простий” житловий будинок, який і нині виконує свої первісні функції.
Continue reading Львів непопсовий. “Замок” на Генерала Чупринки…
2 Comments on Львів непопсовий. “Замок” на Генерала Чупринки
Небольшой городок в Подволочиском районе Тернопольской области по пути к Гусятину. Всего каких-то 30 км. от областного центра. Добираться нет проблем, через город проходит трасса на Гримайлов и Гусятин, маршрутки курсируют очень часто.
Город возник в 1564 году как пограничная твердыня Речи Посполитой на р.Збруч и достаточно скоро получил магдебургское право (в 1600 г.).
Сегодня перенесемся на Лычаков. Это название у рядового туриста связано прежде всего с одноименным некрополем - Лычаковским кладбищем. Но не только им интересен этот район Львова.
Вряд ли кому прийдет в голову искать еще одну львовскую достопримечательность в… областной больнице. Но Львов - уникальный город, даже такие заведения здесь частично размещены в в памятниках архитектуры. Речь идет о коллегии (конвикте) пиаров.
